Безкоштовний нотний папір PDF

Я зробив цей інструмент, бо втомився від нотного паперу, який зазвичай знаходиш онлайн. Здебільшого він фіксований — дванадцять нотних станів, хочете ви цього чи ні — і з чиїмось логотипом угорі. Рукописний нотний папір не є рекламним місцем. Тож ось протилежність: безкоштовний, порожній, чистий і підігнаний під те, що ви справді пишете. Виберіть формат, кількість нотних станів і поля, потім завантажте PDF і надрукуйте його.

Рукописний нотний папір потрібен для мислення

Нотні редактори чудові для чистого набору партитури. Але для мислення рукописний папір часто кращий. Порожня сторінка дозволяє музичним ідеям залишатися попередніми: можна закреслити, переписати, порівняти, почути ще раз, намалювати стрілки, перевірити лінію, позначити гармонічну проблему або виявити, що музика просить чогось іншого.

Який нотний папір мені використовувати?

• Компактний папір вміщує більше нотних станів для щільних ескізів.
• Стандартний папір — повсякденний вибір для письма.
• Місце для заголовка додає простір для назви, дати, темпу, номера вправи або імені учня.
• Поле для назв інструментів залишає місце перед кожним нотним станом для назв інструментів і планування партитури.
• B4 — більший проміжний формат: більше місця, ніж A4, без громіздкості A3.
• A3 підходить для більшої структури, оркестрування й форми.

A4, B4 чи A3?

A4 найкраще підходить для щоденного письма, друку, уроків і окремих вправ. B4 дає більше місця на сторінці, не переходячи до повного A3. A3 корисний для більших ескізів, планування оркестрування, схем форми й роботи в класі.

Про власне лініювання

Невеликий відступ. До того як друкований нотний папір став дешевим, композитори просто лініювали його самі — часто тому, що не могли дозволити собі купити готовий — п'ятизубим пером, яке називалося rastrum. Bach так креслив власні нотні стани, а Stravinsky навіть намагався запатентувати свою роликову версію — “Stravigor”. Тож друкувати власні сторінки — стара й поважна звичка.

І все ж, якщо ви можете собі це дозволити, я м'яко сказав би: купіть блокнот теплого, не зовсім білого рукописного нотного паперу. Він лагідніший до очей і просто приємніший за будь-який папір, який можна роздрукувати вдома. Музиканти витрачають стільки грошей на свої інструменти — тисячі, інколи сотні тисяч — і, порівняно з цим, ми, композитори, напевно могли б відкласти трохи на добрий блокнот паперу.

Про порожню сторінку

Є дещо, у що я з часом повірив про порожній папір. Порожній нотний стан — це не ніщо; це найвідкритіша річ, якою володіє композитор. П'ять ліній і тиша, що чекає, поки на них ще можливе все. Щойно сторінка несе логотип угорі або блідий водяний знак за тактами, вона вже сказала щось раніше за вас; вона витратила трохи тієї тиші, яку мали витратити ви. На мою думку, це маленьке порушення межі. Тому я тримаю ці сторінки майже суворими: жодного імені, жодної позначки, нічого для погляду, крім ліній, які ви ось-ось порушите. Порожня сторінка — не продукт. Це кімната з вимкненим світлом, і саме ви його вмикаєте.

Ваше, і безкоштовне

Я використовую ці сторінки зі своїми учнями — для контрапункту, для перших ескізів, для повільної роботи, яку робиш далеко від екрана. Вони безкоштовні, і такими залишаться. Якщо ви працюєте над чимось справжнім і хотіли б, щоб хтось уважно на це подивився, ви знаєте, де мене знайти.